Учені вже давно намагаються дослідити механізми впливу медитації на мозок людини і те, до яких результатів це зрештою призводить.
Доктор Гаваа Лувсан, спеціаліст зі східної медицини (Монголія), свого часу посилався на нейрофізіологічні дослідження і зазначав, що медитативно-дихальні вправи знижують збудливість багатьох нервових центрів, зокрема рухового аналізатора, і чинять гальмівний вплив на нервову систему. Це сприяє стабілізації психоемоційного стану людини, розслабленню м’язового корсета, загальному заспокоєнню та відволіканню.
«Функція зовнішнього дихання перебуває у прямій залежності від стану центральної нервової системи. Імпульси з дихального центру впливають на тонус кори головного мозку, динаміку коркових потенціалів і періодичність α-ритмів, що виникають під час переходу організму від спокою до фізичної активності й навпаки, тобто впливають на психічну діяльність людини», — писав доктор Лувсан.
Отже, з точки зору нейрофізіології можна впевнено сказати, що медитація — це своєрідні ліки від стресу.
Доктор Бенсон (США) проводив дослідження, які показали, що вправи цигун сприяють зниженню артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і дихання. Усе це протилежне проявам стресової реакції організму, які рано чи пізно призводять до виснаження життєвих сил і виникнення психогенних порушень.
Доктор Воллейс, аналізуючи дані енцефалограм, звернув увагу на те, що енцефалограма звичайної людини демонструє багато негативних хвиль високої частоти з поганою синхронізацією, тоді як енцефалограма людини, що практикує цигун, показує значну кількість добре синхронізованих позитивних хвиль низької частоти, причому вони у три рази вищі, ніж у звичайної людини.
Таким чином, вправи цигун впливають на електричну активність мозку, сприяючи зростанню його функціональних можливостей.
Вправи цигун також можуть викликати зміни у кількості медіаторів центральної нервової системи та ендокринної системи. Зазначається, що після тренувань цигун у плазмі крові збільшується вміст пролактину, що свідчить про зменшення активності дофаміну, яке веде до відчуття розслабленості та спокою.
Крім того, секреція кортикостероїдів знижується на 50%, що призводить до уповільнення процесів старіння і посилення роботи імунної системи. У результаті дослідження електричної активності мозку під час трансцендентальної медитації була виявлена така послідовність подій:
- На початку медитації зростає амплітуда альфа-ритму, однак на цьому тлі нерідко виникає депресія альфа-ритму.
- У міру поглиблення стану з’являються тета-розряди, які часто чергуються з альфа-ритмом, особливо у людей із значним медитативним досвідом.
- У глибокій медитації (самадхі) спостерігаються високочастотні бета-розряди 20–40 Гц.
- Наприкінці медитації навіть при відкритих очах домінує альфа-ритм.
За деякими припущеннями, альфа-ритм, який найчастіше реєструється під час медитації, за своїм функціональним значенням не є аналогічним альфа-ритму спокійного неспання. Цей ритм, як вважав психіатр та психофізиолог В. С. Ротенберг (Ізраїль), відображає високу варіативність і неупорядкованість образного мислення, що домінує під час медитації.
Завдяки цьому після сеансу медитації відзначається відчуття відпочинку, зменшення фізичного і психічного напруження та втоми, підвищується психічна активність і загальний життєвий тонус.
